Характеристика фенотипу пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та ішемічною хворобою серця

Анотація

Мета роботи – проаналізувати особливості фенотипу пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) з ішемічною хворобою серця (ІХС) та без неї, визначити ключові характеристики, які можуть мати прогностичне значення, а також оцінити їх вплив на перебіг захворювань. 
Матеріали і методи. Обстежено 246 пацієнтів із ЦД2 з ІХС та без неї. У всіх обстежуваних визначали антропометричні показники, вимірювали артеріальний тиск та проводили фізикальний огляд. Визначали рівні глікемії, глікованого гемоглобіну, С-пептиду, загального холестерину, тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів низької та високої щільності, АсТ, АлТ, креатиніну, розраховували швидкість клубочкової фільтрації, вимірювали гематологічні показники та альбумінурію. Діагностували ІХС за допомогою тредміл-тесту згідно з протоколом Bruce та проводили коронарографію. Хронічну хворобу нирок (ХХН), діабетичну нейропатію, серцеву недостатність (СН) діагностували відповідно до стандартів. Дані про ЦД2, гіпертонічну хворобу, перенесений інфаркт міокарда, проведене черезшкірне коронарне втручання, аортокоронарне шунтування отримані з медичних висновків, виписок з історій хвороби досліджуваних хворих. Через опитувальники з’ясували соціально-економічні показники, а саме спадкову обтяженість щодо ЦД2, куріння, якість сну, місце проживання (місто чи сільська місцевість) та дотримання режиму харчування. Для аналізу отриманих даних використані методи варіаційної статистики за допомогою програми IBM SPSS Statistics Version 20.0.0.2. З огляду на те, що групи порівняння відрізняються за віком, показник «Вік» використовували як коваріату. Статистичну значущість різниці між групами оцінювали за допомогою ANCOVA (Univariate Tests). 
Результати та обговорення. Пацієнти з ЦД2 та ІХС були статистично значущо старшими за віком (p<0,05). Кількість лейкоцитів та рівень креатиніну в пацієнтів з ІХС були статистично значущо вищими (p<0,05). Частота ХХН у пацієнтів із ЦД2 без ІХС становила 24 %, тоді як у пацієнтів із ЦД2 та супутньою ІХС цей показник був статистично значущо вищим – 42 % (p<0,05). У пацієнтів з ІХС частіше реєструвалася СН II функціонального класу (ФК) (48 % проти 16 % у групі без ІХС, p<0,05). Частота випадків периферійної нейропатії також була статистично значущо вищою у групі пацієнтів із ЦД2 та ІХС – 76 % порівняно з 55 % у групі хворих на ЦД2 без ІХС (p<0,05). При аналізі соціально-економічного статусу пацієнтів із ЦД2 ми виявили, що частота цукрового діабету в батьків була дещо вищою в групі пацієнтів без ІХС (15 % порівняно з 11 % у групі з ІХС), а частота ЦД2 у матерів була статистично значущо вищою у групі без ІХС (25 %) порівняно з групою з ІХС (14 %) (p<0,05). У пацієнтів з ЦД2 та ІХС спостерігалася статистично значущо вища частота голодування батьками та матерями під час Голодомору (45 і 46 % відповідно) (p<0,05). Пацієнти з ІХС мали статистично значущо менший відсоток проживання в місті (50 %) порівняно з пацієнтами без ІХС (70 %) (p<0,05). Згідно з отриманими нами даними пацієнти з ЦД2 та ІХС продемонстрували гіршу якість сну порівняно з пацієнтами без ІХС. 
Висновки. Частота ХХН у пацієнтів з ЦД2 та ІХС була статистично значущо вища, що свідчить про взаємозв’язок між ІХС та прогресуванням ниркових уражень. Підвищений рівень лейкоцитів у пацієнтів з ІХС вказує на системне запалення як ключовий механізм прогресування серцево-судинних та ниркових ускладнень. Частота СН II ФК у пацієнтів із ЦД2 та ІХС є статистично значущо вищою, що вказує на більш значні кардіоваскулярні порушення, зокрема посилення ішемічного ураження міокарда та ремоделювання серця. Пацієнти з ЦД2 та ІХС мають статистично значущо гіршу якість сну, що може негативно впливати на їхнє здоров’я, підвищуючи ризик серцево-судинних подій і погіршання метаболічних порушень.